Соціологічне дослідження: суть, види, складові, методи, цілі
Соціологічне дослідження - це система логічно послідовних методологічних, методичних, організаційно-технічних процедур, яка передбачає отримання достовірних даних та фактів про явища чи процеси, що вивчаються, для їх подальшого використання в соціальному управлінні.
Соціологічне дослідження містить у собі деякі елементи, що притаманні будь-якій науковій діяльності. По-перше, це об'єкт дослідження. У соціології об'єктом дослідження можуть, бути будь-які процеси та явища соціальної дійсності (демографічні, екологічні, економічні, соціальні, міжнаціональна, сімейно-побутові та ін.). По-друге, це суб'єкт дослідження (соціолог-дослідник або група соціологів). По-третє, як будь-яке інше дослідження, соціологічне спрямоване на досягнення певної мети і вирішення конкретних завдань. По-четверте, це засоби, що застосовуються в дослідженні (технічні й організаційні). По-п'яте, це результати дослідження, заради яких воно проводиться.
Основні функції соціологічного дослідження:
— пізнавальна — відкриває нові знання про функціонування і розвиток суспільства та його окремих сфер, про сутність соціальних явищ і процесів, роль людини в них, дає змогу побудувати цілісну картину реального життя соціуму, спрогнозувати його розвиток;
— методологічна — забезпечує реалізацію міждисциплінарного зв´язку соціології з іншими науками про людину і суспільство, що зумовлює нові підходи у вивченні соціальної дійсності, важливі відкриття на межі різних наукових напрямів;
— практична — полягає у виробленні практичних заходів із вдосконалення соціальної реальності, ефективного соціального контролю за соціальними процесами;
— інформаційна — сприяє отриманню соціальної інформації щодо стану і тенденції розвитку явищ і процесів суспільного життя, функціонування соціальних спільнот, груп, окремих індивідів, їх потреб, мотивів, реальної та вербальної поведінки, громадської думки, що формує інформаційну базу пізнання соціальної реальності;
— управлінська — забезпечує соціальне управління на всіх рівнях функціонування соціуму, зворотний зв´язок між суб´єктами (владними, адміністративними структурами, керівниками підприємств, організацій) та об´єктами (населенням, окремими соціальними групами, працівниками) управління, вироблення науково обґрунтованих управлінських рішень.
У проведенні соціологічних досліджень виділяють чотири послідовних, логічно і змістовно взаємопов´язаних етапи:
1. Підготовчий. Полягає у виробленні програми та інструментарію — анкети, бланка інтерв´ю, бланка фіксування результатів спостереження, аналізу документів тощо.
2. Збір первинної соціологічної інформації. Відбувається за допомогою опитування, спостереження, аналізу документів, експерименту.
3. Упорядкування та обробка зібраної інформації.
4. Аналіз обробленої інформації, підготовка звіту, формулювання висновків, розробка рекомендацій.
В залежності від цілей і завдань та від рівня поінформованості соціолога про досліджувану проблему соціологічні дослідження поділяються на:
û розвідувальні (або пілотажні, пошукові, зондажні);
û описові (інформаційні);
û аналітичні;
û порівняльні.
Розвідувальне дослідження охоплює, як правило, невеликі обстежувані сукупності і ґрунтується на спрощеному і стислому за обсягом інструментарії. Цей вид соціологічного дослідження використовується, зазвичай, для попереднього вивчення об'єкта, явища або процесу. Потреба в розвідувальному дослідженні виникає тоді, коли проблема мало досліджена або зовсім не вивчена. Наприклад, для одержання додаткової інформації про об'єкт, уточнення і коригування гіпотез і завдань, а також для виявлення труднощів, що можуть виникнути в подальшій науково-дослідній роботі. Виконуючи, таким чином, допоміжні завдання, розвідувальне дослідження слугує постачальником оперативних даних. У цьому сенсі можна говорити і про такий його різновид як експрес-опитування, яке дозволяє отримати окремі дані, що особливо цікавлять дослідника (чи керівника-менеджера) у певний момент.
Описове дослідження застосовується тоді, коли об'єктом виступає порівняно велика група людей, що мають різні характеристики. В такій ситуації виділення в структурі досліджуваного об'єкта відносно однорідних груп дає можливість здійснити покрокову оцінку, порівняння і зіставлення потрібних дослідникові характеристик, а поряд із цим, виявити наявність чи відсутність зв’язків між ними. Описові дослідження використовують при вивчені думки користувачів про якість бібліотечно-інформаційного обслуговування або умов роботи в бібліотеці, оцінок нових видів послуг, які надає бібліотека тощо.
Аналітичне дослідження — найбільш поглиблений вид аналізу, метою якого є не тільки опис структурних елементів явища, що вивчається і розглядається, а й з’ясування причин, що лежать в його основі і зумовлюють характер розповсюдження, якість та інші притаманні йому риси.
Аналітичне дослідження має особливу практичну цінність.
Підготовка аналітичного дослідження потребує значного часу, сумлінно розробленої програми та інструментарію. Під час дослідження можуть бути використані різні форми опитування, аналізу документів, спостережень.
Різновидами аналітичного дослідження є соціологічний експеримент, маркетингові дослідження (цьому виду досліджень було присвячено окреме заняття) та ін.
Порівняльні дослідження використовують в тих випадках, коли необхідно порівняти характеристики досліджуваного об'єкта чи проблеми в часі, або різні об'єкти в одній і тій цікавій якості в один і той же час. Найчастіше, дослідження змін в часі проводять в режимі моніторингу з встановленою періодичністю опитувань.
В залежності від рівня наукового знання та орієнтації (функції) дослідження соціологічні дослідження поділяються на:
ü теоретичні;
ü емпіричні;
ü наукові (або фундаментальні);
ü прикладні;
ü змішані;
ü методологічні;
ü неметодологічні (знання про предмет).
Для теоретичних соціологічних досліджень вирішальне значення має глибоке узагальнення накопиченого фактичного матеріалу в області соціального життя.
В центрі емпіричних досліджень знаходяться накопичення та збір фактичного матеріалу в зазначеній області (на основі безпосереднього спостереження, опитування, аналізу документів, даних статистики та інших способів отримання інформації) і його первинна обробка, включаючи і початковий рівень узагальнення.
Однак, було б помилкою розривати, а тим більше протиставити емпіричне соціологічне дослідження теоретичному. Це дві сторони цілісного дослідження соціальних явищ, що постійно взаємодіють, доповнюють один одного та взаємозбагачуються
Прикладні дослідження завжди направлені на вирішення конкретної проблеми на рівні бібліотеки або бібліотечної системи міста чи району в суворо обмежених часових рамках. Цілями таких досліджень можуть бути: удосконалення роботи з персоналом, формування соціально-психологічного клімату в колективі, покращення бібліотечно-інформаційного обслуговування окремих читацьких груп, формування іміджу бібліотеки тощо. Прикладні дослідження закінчуються розробкою управлінських рішень або планом заходів, направлених на реалізацію нововведень. В таких дослідженнях ширше використовується бібліотечна статистика.
В змішаних (комплексних) соціологічних дослідженнях вирішуються як наукові, так і практичні завдання.
Результатом методологічного дослідження є методологічні знання, тобто знання не про предмет соціології, а про способи дослідження цього предмета (тобто про методи і процедури). Методологічні дослідження належать до будь-якого рівня соціологічного знання і проводяться в рамках як фундаментальної, так і прикладної соціології.
В деяких фахових виданнях зустрічається ще один вид соціологічних досліджень – теоретико-прикладні. Вони направлені на вирішення соціально-важливої задачі. Наприклад: вивчення ролі бібліотечної справи в соціокультурних змінах на конкретній території або ролі бібліотек в інформаційному обслуговуванні малого підприємства тощо. В такому досліджені ставляться завдання розширення та поглиблення наукового знання про соціальні процеси або вирішення актуальних соціальних проблем. В теоретико-прикладному досліджені не жорсткі вимоги до його строків, які розраховуються з рівня складності досліджуваної проблеми або явища.
Залежно від затрат часу дослідження поділяють на довгострокові, середньострокові, короткострокові та експрес-дослідження. В основу такого поділу покладено різні витрати часу, що є однією з найістотніших ознак характеру та видів досліджень. Експрес-дослідження потребують мінімальних витрат часу: від 1-2 тижнів до 1-2 місяців. Короткострокові дослідження тривають, як правило, від 2 до 6 місяців. Середньострокові — від 6 місяців до 3 років. Довгострокові — від 3 років і більше.
В залежності від того, розглядається досліджуваний об'єкт у статиці чи в динаміці та чи проводиться один раз або декілька, соціологічні дослідження поділяються на:
Крапкове (чи разове) дослідження подає інформацію про стан і кількісні характеристики будь-якого соціального явища чи процесу в момент його вивчення. Ця інформація у визначеному змісті може бути названа статичною, оскільки відбиває нібито моментальний “зріз” об'єкта, але не дає відповіді на питання про тенденції його зміни у часовому просторі.
Повторне соціологічне дослідження використовується для виявлення динаміки, змін в їх розвитку. Кількість таких досліджень і часові інтервали між ними визначаються їх цілями та змістом.
Різновидністю повторного соціологічного дослідження є панельне дослідження, коли один і той же соціальний об'єкт вивчається по ідентичній програмі та методиці через визначений інтервал часу, завдяки чому з'являється можливість встановити тенденції його розвитку. Найбільш показовий приклад панельного дослідження — періодичні переписи населення.
Практично будь-яке соціальне явище може бути розглянуте на рівні розвідувального, описового чи аналітичного дослідження, що має крапковий чи повторний (панельний) характер, а також використовує різні методи збирання первинної інформації.
Однак, якість соціологічної інформації в значній мірі підвищиться, якщо провести пробне дослідження. Воно є способом перевірки обґрунтованості висунутих гіпотез і задач, а також показником методичного рівня та опрацьованості інструментарію збирання первинної інформації. Спробне дослідження допомагає оцінити правильність побудови відповідної моделі вибірки, уточнити деякі характеристики об'єкта і предмета дослідження, обґрунтувати витрати і терміни всіх дослідницьких процедур.
û описові (інформаційні);
û аналітичні;
û порівняльні.
Розвідувальне дослідження охоплює, як правило, невеликі обстежувані сукупності і ґрунтується на спрощеному і стислому за обсягом інструментарії. Цей вид соціологічного дослідження використовується, зазвичай, для попереднього вивчення об'єкта, явища або процесу. Потреба в розвідувальному дослідженні виникає тоді, коли проблема мало досліджена або зовсім не вивчена. Наприклад, для одержання додаткової інформації про об'єкт, уточнення і коригування гіпотез і завдань, а також для виявлення труднощів, що можуть виникнути в подальшій науково-дослідній роботі. Виконуючи, таким чином, допоміжні завдання, розвідувальне дослідження слугує постачальником оперативних даних. У цьому сенсі можна говорити і про такий його різновид як експрес-опитування, яке дозволяє отримати окремі дані, що особливо цікавлять дослідника (чи керівника-менеджера) у певний момент.
Описове дослідження застосовується тоді, коли об'єктом виступає порівняно велика група людей, що мають різні характеристики. В такій ситуації виділення в структурі досліджуваного об'єкта відносно однорідних груп дає можливість здійснити покрокову оцінку, порівняння і зіставлення потрібних дослідникові характеристик, а поряд із цим, виявити наявність чи відсутність зв’язків між ними. Описові дослідження використовують при вивчені думки користувачів про якість бібліотечно-інформаційного обслуговування або умов роботи в бібліотеці, оцінок нових видів послуг, які надає бібліотека тощо.
Аналітичне дослідження — найбільш поглиблений вид аналізу, метою якого є не тільки опис структурних елементів явища, що вивчається і розглядається, а й з’ясування причин, що лежать в його основі і зумовлюють характер розповсюдження, якість та інші притаманні йому риси.
Аналітичне дослідження має особливу практичну цінність.
Підготовка аналітичного дослідження потребує значного часу, сумлінно розробленої програми та інструментарію. Під час дослідження можуть бути використані різні форми опитування, аналізу документів, спостережень.
Різновидами аналітичного дослідження є соціологічний експеримент, маркетингові дослідження (цьому виду досліджень було присвячено окреме заняття) та ін.
Порівняльні дослідження використовують в тих випадках, коли необхідно порівняти характеристики досліджуваного об'єкта чи проблеми в часі, або різні об'єкти в одній і тій цікавій якості в один і той же час. Найчастіше, дослідження змін в часі проводять в режимі моніторингу з встановленою періодичністю опитувань.
В залежності від рівня наукового знання та орієнтації (функції) дослідження соціологічні дослідження поділяються на:
ü теоретичні;
ü емпіричні;
ü наукові (або фундаментальні);
ü прикладні;
ü змішані;
ü методологічні;
ü неметодологічні (знання про предмет).
Для теоретичних соціологічних досліджень вирішальне значення має глибоке узагальнення накопиченого фактичного матеріалу в області соціального життя.
В центрі емпіричних досліджень знаходяться накопичення та збір фактичного матеріалу в зазначеній області (на основі безпосереднього спостереження, опитування, аналізу документів, даних статистики та інших способів отримання інформації) і його первинна обробка, включаючи і початковий рівень узагальнення.
Однак, було б помилкою розривати, а тим більше протиставити емпіричне соціологічне дослідження теоретичному. Це дві сторони цілісного дослідження соціальних явищ, що постійно взаємодіють, доповнюють один одного та взаємозбагачуються
Прикладні дослідження завжди направлені на вирішення конкретної проблеми на рівні бібліотеки або бібліотечної системи міста чи району в суворо обмежених часових рамках. Цілями таких досліджень можуть бути: удосконалення роботи з персоналом, формування соціально-психологічного клімату в колективі, покращення бібліотечно-інформаційного обслуговування окремих читацьких груп, формування іміджу бібліотеки тощо. Прикладні дослідження закінчуються розробкою управлінських рішень або планом заходів, направлених на реалізацію нововведень. В таких дослідженнях ширше використовується бібліотечна статистика.
В змішаних (комплексних) соціологічних дослідженнях вирішуються як наукові, так і практичні завдання.
Результатом методологічного дослідження є методологічні знання, тобто знання не про предмет соціології, а про способи дослідження цього предмета (тобто про методи і процедури). Методологічні дослідження належать до будь-якого рівня соціологічного знання і проводяться в рамках як фундаментальної, так і прикладної соціології.
В деяких фахових виданнях зустрічається ще один вид соціологічних досліджень – теоретико-прикладні. Вони направлені на вирішення соціально-важливої задачі. Наприклад: вивчення ролі бібліотечної справи в соціокультурних змінах на конкретній території або ролі бібліотек в інформаційному обслуговуванні малого підприємства тощо. В такому досліджені ставляться завдання розширення та поглиблення наукового знання про соціальні процеси або вирішення актуальних соціальних проблем. В теоретико-прикладному досліджені не жорсткі вимоги до його строків, які розраховуються з рівня складності досліджуваної проблеми або явища.
Залежно від затрат часу дослідження поділяють на довгострокові, середньострокові, короткострокові та експрес-дослідження. В основу такого поділу покладено різні витрати часу, що є однією з найістотніших ознак характеру та видів досліджень. Експрес-дослідження потребують мінімальних витрат часу: від 1-2 тижнів до 1-2 місяців. Короткострокові дослідження тривають, як правило, від 2 до 6 місяців. Середньострокові — від 6 місяців до 3 років. Довгострокові — від 3 років і більше.
В залежності від того, розглядається досліджуваний об'єкт у статиці чи в динаміці та чи проводиться один раз або декілька, соціологічні дослідження поділяються на:
- - крапкове (чи разове);
- - повторне.
Крапкове (чи разове) дослідження подає інформацію про стан і кількісні характеристики будь-якого соціального явища чи процесу в момент його вивчення. Ця інформація у визначеному змісті може бути названа статичною, оскільки відбиває нібито моментальний “зріз” об'єкта, але не дає відповіді на питання про тенденції його зміни у часовому просторі.
Повторне соціологічне дослідження використовується для виявлення динаміки, змін в їх розвитку. Кількість таких досліджень і часові інтервали між ними визначаються їх цілями та змістом.
Різновидністю повторного соціологічного дослідження є панельне дослідження, коли один і той же соціальний об'єкт вивчається по ідентичній програмі та методиці через визначений інтервал часу, завдяки чому з'являється можливість встановити тенденції його розвитку. Найбільш показовий приклад панельного дослідження — періодичні переписи населення.
Практично будь-яке соціальне явище може бути розглянуте на рівні розвідувального, описового чи аналітичного дослідження, що має крапковий чи повторний (панельний) характер, а також використовує різні методи збирання первинної інформації.
Однак, якість соціологічної інформації в значній мірі підвищиться, якщо провести пробне дослідження. Воно є способом перевірки обґрунтованості висунутих гіпотез і задач, а також показником методичного рівня та опрацьованості інструментарію збирання первинної інформації. Спробне дослідження допомагає оцінити правильність побудови відповідної моделі вибірки, уточнити деякі характеристики об'єкта і предмета дослідження, обґрунтувати витрати і терміни всіх дослідницьких процедур.
Н. Смелзер уважає, що соціологічний метод — це правила та способи, за допомогою яких установлюється зв’язок між фактами, гіпотезами та теоріями, а І. Попова трактує соціологічний метод, як сукупність способів збирання, обробки й аналізу соціологічної інформації.
В соціологічному енциклопедичному словнику за ред. Г. Осіпова методи соціологічних досліджень визначаються як способи побудови і обґрунтування соціологічного знання; сукупність прийомів, процедур і операцій емпіричного і теоретичного пізнання соціальної дійсності. До них відносяться:
· методи збору інформації (аналіз документів, спостереження, опитування, експеримент тощо);
· методи обробки і аналізу даних (факторний, латентно-структурний, кореляційний, регресивний, дисперсний, ранжування, шкалування, індексування тощо);
· методи побудови теорії (дедуктивний, індуктивний, порівняльний, причинний, структурно-функціональний, генетичний тощо).
Важливий метод соціологічного дослідження - спостереження. У соціологічному дослідженні під спостереженням мається на увазі метод збору первинних емпіричних даних, котрий полягає у свідомому, цілеспрямованому, систематизованому, безпосередньому сприйнятті й реєстрації соціальних фактів, які можна проконтролювати й перевірити. Головною перевагою безпосереднього спостереження є те, що воно дозволяє фіксувати події та елементи людської поведінки в момент їх здійснення, в той час як інші методи збору первинних даних базуються на попередніх або ретроспективних судженнях індивідів.
Спостереження як метод застосовується тоді, коли інформація, яка необхідна досліднику, не може бути отримана ніякими іншими способами. Так буває, якщо не хочуть чи не можуть детально описати послідовність своїх дій. Спостереження використовується як джерело інформації для побудови гіпотез, служить для перевірки даних, отриманих за допомогою інших методів.
Метод спостереження в соціології класифікується за такими принципами: за мірою формалізованості (структуралізоване й неструкту-ралізоване спостереження), залежно від ступеня участі дослідника в ситуації, що вивчається (включене та невключене), за місцем проведення, умовами організації спостереження (польове й лабораторне), за регулярністю проведення (систематичне й несистематичне спостереження) тощо.
Найбільш поширеним методом збору соціологічної інформації є опитування. Опитування передбачає, по-перше, усне чи письмове звернення дослідника до певної сукупності людей - респондентів із запитаннями, зміст яких репрезентує проблему, що вивчається, на рівні емпіричних індикаторів, по-друге, реєстрацію та статистичну обробку отриманих відповідей, а також їх теоретичну інтерпретацію. За формою й умовами спілкування соціолога з респондентом розрізняють письмові (анкетування) й усні (інтерв'ю) опитування, за місцем проживання, за місцем роботи і в цільових аудиторіях (глядачі в кінотеатрах, пацієнти в клініках і т. ін.), очні (особисті) й заочні (звернення з анкетою через газету, телебачення, по телефону), групові й індивідуальні і т. ін.
Найбільш поширений вид опитування - анкетування. Воно є груповим і індивідуальним. Групове опитування застосовується за місцем роботи або навчання. Один анкетер найбільш ефективно працює з 15-20 особами. При цьому досягається 100% повернення анкет, підтримуються взаємні стосунки між анкетерами й респондентами. При індивідуальному анкетуванні анкети розповсюджуються на робочих місцях чи за місцем проживання респондентів. Термін повернення анкет заздалегідь обговорюється.
Соціологічна анкета - це система запитань, об'єднаних єдиним дослідницьким задумом і спрямованих на з'ясування кількісно-якісних характеристик об'єкта і предмета аналізу. До анкети висувається ряд вимог, яких треба дотримуватись при їх конструюванні. Запитання соціологічних анкет повинні класифікуватися за змістом (про факти свідомості, поведінки, особу респондентів), за формою (відкриті й закриті, прямі й непрямі), за функціями (основні й неосновні) тощо.
Інтерв'ювання. Цей метод опитування зараз використовується рідше, ніж методи анкетування. Інтерв'ю беруть за місцем роботи, за місцем проживання. Розрізняють три види інтерв'ю: формалізоване, фокусовано, вільне.
Метод експертної оцінки. Для її проведення як методу збирання необхідних даних насамперед формується група добре поінформованих осіб, які відбираються за такими ознаками: професійний статус (посада, науковий ступінь і вчене звання, стаж роботи тощо); результати тестування (з урахуванням оцінки їхньої попередньої діяльності як експертів) та атестації їх колегами. Враховуються також громадська думка, імідж кожного у даній сфері суспільного життя. Основний робочий інструментарій експертних опитувань - анкети або бланк-інтерв'ю, опрацьовані за спеціальною програмою. Згідно з цим процедура одержання інформації може виглядати як анкетування чи інтерв'ювання експертів.
Соціальний експеримент як метод збирання соціологічної інформації. Для поглибленого аналітичного вивчення соціальної реальності в соціології використовують соціальний експеримент як метод збору інформації про чинники, які на неї впливають, результати та наслідки такого впливу. Це метод одержання інформації в умовах, які контролюються і керуються, тобто в експериментальній групі чи колективі, що вимагає створення відповідної експериментальної ситуації. Головне завдання експерименту полягає в тому, щоб, вибравши для експериментування ту чи іншу групу, впливати на неї певними факторами і стежити за зміною характеристик, які цікавлять дослідників для вирішення завдань управління суспільними процесами.
Загальна процедура дослідження містить такі види робіт, як розробка програми і робочого плану дослідження, підбір, підготовка та інструктаж виконавців, розробка та розмноження інструментарію, збирання первинної соціологічної інформації (анкетування, інтерв’ю тощо), опрацювання матеріалів дослідження (статистичне й математичне), аналіз результатів дослідження та розробка рекомендацій. Разом з тим кожний з цих видів робіт відносно самостійний і передбачає різні шляхи ти засоби вирішення дослідницьких завдань. Процедура інтерв’ю, наприклад, включає розробку опитувального листка, відбір респондентів, підготовку інтерв’юєрів, саме опитування. У робочому плані зазначають календарні строки проведення конкретних видів робіт, матеріальні та трудові витрати.
Завершення розробки плану дослідження є формальною підставою для початку робіт безпосередньо на об’єкті дослідження, тобто початку другого етапу дослідження — підготовчо-організаційного.
Успіх соціологічного дослідження значною мірою залежить від правильного добору, своєчасної підготовки та навчання його виконавців. У зв’язку з цим особливе місце в організації робіт другого етапу дослідження відводиться пояснювальній роботі, яка передбачає інструктування всіх учасників дослідження, видання відповідних розпоряджень та наказів, використання з цією метою засобів масової інформації та пропаганди, читання лекцій, організацію бесід на робочих місцях. На цьому етапі проводиться дослідження для перевірки надійності інструменту, коригується інструмент, розробляються остаточні його варіанти.
Список використаних джерел:
2. Соціологічне дослідження: суть, види, складові, методи, цілі. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: 2
